#УрбанПростір

Як дизайн та планування громадських місць може вплинути на безпеку жінок та дівчат?

16 червня 2018

Однією з проблем для представниць жіночої статі в усьому світі є безпека у громадських місцях. Наприклад, за даними американського Інституту дослідження громадської думки імені Геллапа, у США 45% жінок ніколи не відчувають себе в безпеці, коли ходять вночі на самоті у порівнянні з 27% чоловіків[1]. Сексуальні домагання та інші форми насильства можуть трапитися де завгодно – поблизу школи чи навчального закладу, роботи чи місця відпочинку. Подібні випадки обмежують свободу пересування та негативно впливають на загальне відчуття захищеності, адже жінка постійно відчуває страх стати жертвою злочину.

Наскільки мешканки України почуваються в безпеці?

Фахівці Експертного центру з прав людини проаналізували кримінальні правопорушення, обліковані Генеральною прокуратурою України. Згідно з ними, у 2017 році 133 633 жінок стали жертвами злочинів. Якщо порівняти кваліфікації правопорушень, то по окремих видах злочинів в переважній більшості жертвою стає жінка, ніж чоловік. Наприклад, минулого року від замахів та згвалтувань постаждало 208 жінок (дівчат) і 25 чоловіків. Разом з тим, в публікаціях в Інтернеті все частіше висвітлюється питання страху жінок перед насильством, цькуванням та іншим жорстоким поводженням в громадських місцях, на робочому місці, за кордоном тощо.

Можна навести декілька факторів, які можуть стати причиною, чому жінки та дівчата відчувають себе в небезпеці, перебуваючи в певних місцях:

  • погано розвинена міська інфраструктура – темні або погано освітлені вулиці, підземні переходи, занедбані парки та громадські приміщення;
  • проблеми із транспортним сполученням, розташування зупинок громадського транспорту;
  • відсутність «тривожних кнопок» у громадських місцях. Жінка часто не має можливості викликати допомогу;
  • недостатня присутність поліції в місцях підвищеного ризику (або відсутність аналізу місць підвищеного ризику);
  • існування гендерно-чутливих стереотипів щодо поведінки представниць жіночої статі;
  • відсутність знань, як поводитися у кризовій ситуації, щоб не стати жертвою насилля або більш тяжкого злочину та ін.

Насилля, якого зазнають чоловіки, відрізняється від тих випадків, коли страждають жінки, адже іноді вони почуваються у небезпеці в громадському місці просто через свою стать. Тому планування та дизайн громадського простору з врахуванням інтересів жінок є необхідною умовою містобудування, оскільки це створює середовище, де всі мають рівні можливості бути захищеними. Досліджуючи процес розвитку міст, провідні урбаністи дійшли висновку, що успішний громадський простір, перш за все, має бути вільним, безпечним та комфортним для кожного, враховуючи, в тому числі, гендерну чутливість. На жаль, в Україні більшість громадських просторів — некомфортні, занедбані та небезпечні.

Редизайн австрійських парків

Подібну ситуацію можна було спостерігати і у деяких європейських країнах, але там над питанням безпечності та комфортності громадського середовища почали працювати набагато раніше. Наприклад, у столиці Австрії Відні у 1996-1997 роках було проведено дослідження, яке показало, що дівчата старше 9-ти років значно менше проводять часу у громадських парках, аніж хлопців того ж віку. Міські планувальники хотіли побачити, чи можливо змінити цю тенденцію, і зробили редизайн двох парків, де молодь могла би проводити вільний час. Тут збільшили кількість пішохідних доріжок, зробили зонування окремих частин парку. Встановили достатнє освітлення парку та пішохідних зон. Розташували ігрові майданчики поруч із житловими будинками, аби батьки могли бачити дітей з вікна. Розробили чіткий просторовий макет всього парку та ігрових зон. Зробили багатофункціональні ігрові майданчики, спеціальні зони для діяльності, якій віддають перевагу дівчата – волейболу та бадмінтону. Після редизайну кількість хлопців та дівчат, які почали проводити дозвілля у парку, стала приблизно однаковою[2].

Простір «дружній до жінок» у Південній Кореї

Про безпеку жінки у громадському просторі піклуються не лише у Європі. Наприклад, у столиці Південної Кореї Сеулі в рамках ініціативи «Міський проект, дружній до жінок» розроблені детальні рекомендації, як зробити місто не лише безпечним, але й дружнім до представниць жіночої статі. Потреби жінок визначили на підставі експертних порад, громадських опитувань тощо.  Далі провели роботу з поліпшення конкретних об’єктів, включаючи дороги, транспорт та громадські туалети. Також розробили керівні принципи для проектування автостоянок, парків тощо. Завдяки проекту збільшилась кількість парків поблизу під’їздів та ліфтів. Встановлено  майже 600 «тривожних кнопок», більше тисячі камер відеоспостереження та 2,5 тисячі ліхтарів для освітлення автостоянок у всьому місті. Для безпечного користування таксі у вечірній час, введено в експлуатацію систему, яка надсилає інформацію родичам чи близьким пасажирки, про номер машини та час посадки. Більше ста тисяч жінок скористалися цією послугою з 2008 по 2009 рік. Завдяки таким зусиллям, рівень задоволення безпекою представниць жіночої статі зріс до 70,3% у 2008 році порівняно з 46% у 2007[3].

Отже, з огляду на дизайн та інфраструктуру більшості українських міст, очевидно, що  в них не враховані такі фактори як: доступність, відкритість, комфортність та безпечність громадського простору для кожного. Зокрема, на перших етапах проектування міського середовища не досліджені безпекові ризики (потреби у безпеці) різних категорій населення.

Авторка – інформаційна менеджерка програми “Безпека громади” ЕЦПЛ Ліна Зубань
     Джерело: Еcpl.com.ua